Створення дистанційного курсу є кропіткою і дуже відповідальною роботою. Створюючи дистанційний курс, необхідно знати не лише свій предмет, а й як його подати з урахуванням специфіки технічних можливостей та суб’єктивності навчання за комп’ютером. Необхідно адаптувати наявний матеріал до можливостей дистанційного навчання.

За О. Полат основними особливостями при адаптації існуючих матеріалів є:

  1. Операціоналізація цілей навчання. В умовах, коли вчитель і слухачі не спілкуються очно, опис очікуваних від слухача дій є необхідною умовою успішності організації навчання.
  2. Формування ілюстративного (аудіовізуального) ряду при дотриманні педагогічної доцільності.
  3. Вибір типів вправ з автоматичною перевіркою і створення контрольно-вимірювальної частини курсу.

Все це незавжди легко зробити, особливо тим, хто звик бачити учня перед собою і контролювати більшість його дій, як навчального, так і не навчального характеру. Для полегшення адаптації необхідно чітко сформулювати ціль курса причому так, що ціль була реальною і такою, яку можна виміряти дистанційно.

Наприклад, прочитати п’ять джерел з теми дослідження – ціль, що не може бути виміряна взагалі. Краще якщо ціль – скласти тест з теми дослідження. Для досягнення останньої мети необхідно прочитати вказані джерела і продемонструвати свої знання у ситуації перевірки знань.

Проте така мета дозволяє перевірити лише знання, а дистанційне навчання в цілому спрямоване на досягнення більш творчих цілей і вимагає створення певного продукту, що можна оцінити. Тут корисно було б згадати про метод проектів наразі дуже популярний у школі. Дистанційне навчання дійсно більш схоже на метод проектів, чим на звичайну класно-урочну взаємодію.

Найважливішим етапом роботи з дистанційним курсом є формулювання цілей курсу.

Формулювання мети дозволяє відповісти на три питання:

  •  що саме зможе робити слухач?
  • за яких умов він це зможе робити?
  •  наскільки добре він це зможе робити?

У разі, якщо на кожне питання є однозначна відповідь, можна стверджувати, що мета визначена досить повно. Сформульовані питання характеризують три основних складових визначення цілей навчання:

1. ясність виконання.

2. визначеність умов.

3. інформацію про критерії.

Найбільш частим підходом при створенні дистанційних курсів є копіювання вмісту одного або декількох паперових підручників (або компіляція вмісту з декількох традиційних паперових навчальних посібників) в систему дистанційного навчання. Такий підхід утруднює навчання в дистанційному режимі, оскільки методичний апарат традиційного підручника не пристосований для організації діяльності дистанційних слухачів.

При створенні навчальних матеріалів розробник курсу повинен перетворити цілі навчання так, щоб результат виконання був чітко видний і для того хто навчає, і для того, хто вчиться.  Досить часто, хоча і є тенденція до зменшення таких формулювань, цілі навчання формулюються наступним чином: слухач повинен знати і розуміти … . Слід зазначити, що слова «знати і розуміти» описують лише стан слухача, оцінити який в дистанційному навчанні досить складно.

Мета навчання для дистанційного навчання через інтернет повинна містити опис дій слухача, що підлягають оцінюванню, тобто виражатися з урахуванням специфіки діяльнісного підходу. Який вимагає дієслів, що будуть характеризувати не тільки стан розуму слухача, й його результативність – написати твір (план, алгоритм тощо), розробити модель явища, презентувати проект та таке інше.

Деякі дії можна спостерігати в явному вигляді — наприклад, виділити частини речення. Але часто для багатьох дисциплін це неможливо. Багато дій учать виконувати в думці, тому їх виконання не можна безпосередньо спостерігати. Певні розумові дії згортаються, наприклад, визначення логічного взаємозв’язку предметів, виділення зайвого предмету тощо, і людина виконує їх неявно.

Поведінку, пов’язану з демонстрацією досягнення цієї мети, безпосередньо спостерігати неможливо ще й тому, що викладач безпосередньо не бачить дій слухача. Її необхідно операціоналізувати, тобто виразити в явному вигляді, пов’язати з “видимою” дією або індикатором. В результаті подібного уточнення цілей навчання формулювання можна змінити: підкреслити зайвий предмет. Таким чином, виконано перетворення неявного виконання в опис явного виконання.

Конкретизація цілей і доробка їх відносно контролю виконання та якості відбувається на всіх етапах роботи над дистанційним курсом, що ставить подальші вимоги щодо обсягу інформації. Для організації дистанційного навчання в цілому серйозною проблемою є нечіткий навчальний план. Найчастіше в курсі розміщується матеріалу більше, ніж необхідно засвоїти, проте успішність навчання досягається за рахунок цільової функції у викладенні матеріалу, що припускає різні тактики подачі інформації. Але подолання тенденції до перенасичення теоретичною інформацією залишається важливою вимогою до матеріалів дистанційного курсу.

Необхідно також звертати увагу на те, щоб прослідковувався чіткий зв’язок між цілями, завданнями і матеріалом, розміщеними в дистанційному курсі. У цьому аспекті дистанційне навчання має спільні риси з тренінговими методами навчання. А саме у таких аспектах:

  •  якщо в тренінгу з’являється надлишок інформації, його учасники втрачають розуміння мети навчання, і практичні завдання перетворюються на лекції, то тренінг, втрачаючи свою інтерактивність, і разом з нею привабливість, втрачає свої навчальні можливості;
  • якщо те ж саме відбувається в дистанційному супроводі – матеріал курсу ігнорується слухачами і, відповідно, не засвоюється ними.

Проте питання про кількість інформації в дистанційному навчання не має однозначної відповіді. Потрібно відзначити, що недолік інформації також поганий, як і її надлишок. Виходячи з неможливості точного визначення можливостей засвоєння і виконання практичних завдань слухачами, навчальні матеріали створюються з лишком, який дозволяє індивідуалізувати учбовий процес для слухачів з різними темпоритмами і когнітивними можливостями.

Таким чином, при створенні комплекту матеріалів дистанційного курсу рекомендується дотримуватися наступних принципів.

  1. Програма дистанційного курсу повинна містити формулювання чітких цілей.
  2. Перелік тем доцільно супроводжувати вказівкою необхідного рівня засвоєння матеріалу.
  3. Навчальні матеріали в цифровій формі з використанням гіпертексту повинні задовольняти вимогам простоти орієнтації слухачів.
  4.  У передмові до навчальних матеріалів необхідно пояснити умовні позначення посилань і дати поради відносно раціональних прийомів навігації.
  5. Дистанційний курс повинен передбачати спілкування слухачів із викладачем і між собою.
  6. Дистанційний курс не є електронною копією друкованих підручників або простим комп’ютерним підручником.
  7. Інформаційно-комунікаційні технології (не будучи самоціллю) можуть і повинні ефективно використовуватися для досягнення цілей учбового процесу.

Коли загальна мета курсу конкретизована та обрано теоретичну базу необхідно побудувати менші складові курсу. Більш дрібні частини курсу можуть бути названі темами чи модулями. Ці дидактичні одиниці мають бути підпорядковані загальній меті і пов’язані між собою. В цілому продумані теми чи модулі дозволяють слухачеві більш якісно опрацьовувати навчальний матеріал. Структурованість навчального матеріалу забезпечує ефективність дистанційного навчання.

Після композиції матеріалу окремих тим проводиться суцільне редагування тексту, щоб привнести в нього концептуальну і стилістичну єдність, можна дописати окремі фрагменти, внести додаткові правки і уточнення.

Контрольний етап полягає в тому, щоб оцінити текст цілком, визначити, чи витримані загальні вимоги до викладення матеріалу, чи наявні всі теми курсу, чи повний глосарій і тому подібне. Всі контрольні заходи курсу базуються на тому, що кожна тема має мету, досягнення якої перевіряється, а тема педагогічно і методично завершена.

Таким чином, слухач проходить через повний цикл процесу засвоєння — від первинного сприйняття вмісту до закріплення засвоєної інформації. Певні контрольні заходи обов’язкові для кожної теми в цілому і рекомендуються до кожного заняття. Деякі з них визначаються як саме контрольні (поточний, рубіж, підсумковий контроль), а деякі несуть на собі контрольну функцію, але визначаються як участь в семінарах, практичних заняттях і тому подібне.

Після визначення загальних цілей курсу і основних етапів для досягнення цих цілей, відбору навчального матеріалу, проробки стилістики тексту відповідно до аудиторії дистанційного курсу можна переходити до наступного етапу – компонування навчального матеріалу відповідно до наступних рекомендацій.

  1. Кількісно матеріал слід розміщувати в межах одного екрану. Розміщення матеріалу на більше ніж одній розгортці екрану знижує якість читання з екрану монітору. Більш швидке і цілісне сприйняття матеріалу забезпечує саме компактне розміщення на екрані монітору.
  2. Формування матеріалів залежно від теми, що вивчається, може відбуватися по різних стратегіях:
  • за принципом «концентричних кругів». Починаючи з базових понять, потім поєднуючи базові поняття і приклади, на останньому етапі базові поняття з прикладами доповнюється додатковою інформацією;
  • за принципом «ланцюга». Основні поняття є початком ланцюжка, потім приклади і наприкінці практичні завдання та додаткова інформація;
  • за принципом «вчительського конспекту». У стислому вигляді відібрана суть питань, що вивчаються, гармонійно поєднуючи основні поняття, приклади та додаткову інформацію.

3. Здійснювати чітку структуризацію матеріалу по важливості. При цьому, важливим для сприйняття інформації з екрану є не лише його правильна структуризація, але і пояснення правил цієї системи.

4. Враховуючи різні ресурсні можливості доцільно подавати навчальний матеріал в текстовій і графічній формі, оскільки його пред’явлення у такому вигляді вимагає мінімальних витрат.

В цілому типовий дистанційний курс включає:

  • методичні рекомендації щодо вивчення курсу;
  • теоретичний матеріал;
  •  практикум для відпрацювання умінь і навичок застосування теоретичних знань;
  •  віртуальний лабораторний практикум (за необхідності);
  • довідковий матеріал, необхідні посилання, ключові слова, тезаурус або глосарій;
  •  систему діагностики і контролю знань.

Реалізація кожного з компонентів дистанційного курсу може варіюватися залежно від специфіки предмету,  теми курсу, можливостей аудиторії курсу.

На разі досить часто можна стикнутися з такою структурою дистанційного курсу (за В. Н. Кухаренко). Така структура є дуже деталізованою і може варіюватися  в залежності від загальної мети курсу, його тривалості, віку слухачів дистанційного курсу.

1)Автори курсу.

2)Вступ. Інформація про курс. Надається коротка характеристика курсу, кому він призначений, що необхідно знати і уміти для успішного засвоєння, розклад, цілі і завдання курсу, анотація курсу, організація курсу, необхідна література, порядок навчання, як працювати з даним курсом, місце і взаємозв’язок з іншими.

3)Основний текст у вигляді тем (модулів) з ілюстраціями, виділеними ключовими словами (для майбутнього глосарію) і визначеннями, посиланнями на інші сторінки (теми) курсу, й інші джерела інформації в мережі Інтернет, а також основні висновки по темі (модулю).

4)Кожна тема (модуль) повинна мати заголовок. Можливо переліку питань, що відносяться до даного розділу, але що не увійшли до програми з вказівкою джерел, де можна з ними ознайомитися факультативно і додаткові лекційні матеріали.

5)Питання для самоконтролю, контрольні роботи і теми для обговорення на форумі даного курсу. Завдання з відповідями для тренінгу.

6)Довідкові матеріали (глосарій)

7)Список скорочень і абревіатур.

8)Література — список рекомендованої основної і додаткової літератури, адреси веб-сайтів в мережі Інтернет з інформацією, необхідною для навчання, з анотацією кожного ресурсу.

9)Електронна бібліотека – електронні книги з тематики курсу, посилання на сайти електронних бібліотек, електронні книги

10)Практичні і лабораторні роботи, необхідні для якісного засвоєння курсу. Заздалегідь рекомендується здійснити допуск до цього вигляду занять, перевірити знання теоретичного матеріалу.

11)Творчі завдання (есе, завдання, ситуації і так далі), спрямовані на самостійне застосування засвоєних знань, умінь, навиків виконання проектів індивідуальне і в групах співпраці.

12)Блок проблемних ситуацій (тексти завдання на виявлення глибини розуміння).

13)База даних рефератів, проектів, робіт інших слухачів, презентацій тощо.

14)   Відповіді на запитання, які часто ставляться.

15)  Завершальний тест.

16)Блок моніторингу результатів навчальної роботи.

17)Пакет анкет. У комплект курсу включаються пакет анкет для знайомства із слухачами та пакет тестів для визначення їхнього вихідного рівня знань з теми і завершальна анкета для оцінки курсу і тьютора.

18)Практикум для відпрацювання умінь і навичок застосування теоретичних знань з прикладами виконання завдань і аналізом помилок.

19)Віртуальний лабораторний практикум.

Окрім теоретичної наповненості курсу слід зауважити, що передбачається досить різнопланова діяльність слухачів. Різноманітність діяльності передбачає структурування часу навчальної діяльності слухачів. За умов відсутності очного контакту з слухачами (особливо це стосується учнів шкіл, що не завжди мають навички правильного розподілу часу) необхідно передбачити структурування навчального часу.

Досить часто використовують потижневе навантаження. Тиждень дозволяє обмежити час на виконання завдання і дати можливість слухачам розподілити час для виконання завдань в залежності від власних уподобань. Більшість учених та практиків уважають такий термін найбільш доцільним, адже планування по днях — це замало, планування на більш тривалий термін — є також неефективним для навчання. Бажано, щоб дистанційний курс за подрібненням на терміни співпадав з якимось циклами в життєдіяльності людини.

При розробці дистанційних курсів повнота надання навчально-методичних матеріалів набуває особливого значення. Вони максимально повинні включати відповіді на всі питання, які можуть виникнути у слухача як по методиці вивчення курсу, так і безпосередньо по навчальних матеріалах. Це стосується порядку і логіки вивчення матеріалу, методики виконання вправ, відповідей на контрольні питання, тестові завдання, участі в дискусіях, написання рефератів і так далі.

При розробці інструкцій варто приділити увагу таким питанням:

  •  загальні цілі та призначення матеріалів, які розміщено в курсі.
  • опис кінцевого результату для слухача після закінчення всього курсу взагалі так кожного окремого заняття (модулю, блоку тощо).
  • опис навчальних методів та рекомендації щодо слідування визначеній тьютором логіці курсу, рекомендації щодо самоорганізації під час роботи в курсі.
  •  детальний опис змісту та виконуваних практичних вправ.
  • опис додаткових матеріалів.
  • критерії оцінювання.
  • врахування специфічних моментів при роботі в курсі.
  • необхідні технічні інструкції або умови.

Ще одним важливим аспектом є розуміння слухача курсу як суб’єкту навчання. Тут важливо розуміти вік слухача, його потреби, мотивацію навчання у дистанційному курсі. В залежності від цього буде застосовуватися моделювання слухач, що буде передбачати поведінку, нормативність вчинків, ставлення до помилок. На цьому буде базуватися уявлення про слухача до початку навчання, в ході навчання і того, яким він стане наприкінці навчання.

Знання про те, яким слухач є, встановлюються шляхом аналізу його поведінки в процесі навчання, і їх називають поведінковою моделлю слухача. Вона змінюється разом із зміною самого слухача, тому її також називають динамічною, або поточною, моделлю. Механізмом побудови цієї моделі є діагностика для цього в курсі доцільно вводити анкети, тести тощо. Поточна модель слухача будується в процесі контролю результатів його навчальної діяльності на даний момент.

Знання про те, яким ми хочемо бачити слухача в результаті навчання, тобто вимоги до його кінцевого стану як по окремих предметах, так і в цілому, називають нормативною моделлю слухача. Нормативна модель слухача по відношенню до окремого навчального предмету отримала назву наочної моделі слухача. Кінцевою метою вчення є досягнення такого положення, коли поточна модель слухача при випуску збігається з його нормативною моделлю. Спочатку необхідно побудувати бажаний образ, а потім вже визначати відповідність цьому образу реального слухача.

В ході навчальної діяльності слухачі можуть помилятися. Досвідчені вчителі і викладачі знають, як важливо мати уявлення не лише про те, що слухачі знають і що уміють, але і про те, як слухачі помиляються і, головне, можуть помилятися. На разі помилки слухачів перетворилися на предмет серйозних досліджень, і багато в чому це пов’язано з розробкою інтелектуальних навчальних систем.

Робота викладача щодо визначення можливих помилок слухачів надзвичайно корисна з дидактичної точки зору.  Сукупність помилок, з повним опрацюванням помилкової траєкторії складає специфічну модель слухача, яку називають моделлю помилок. Модель помилок проектується заздалегідь, і в цьому сенсі вона подібна до нормативної моделі. Для окремого слухача вона має імовірнісний характер, адже він може як помилитися передбаченим при проектуванні чином, так і не помилитися. Фактичні ж помилки фіксуються в поточній моделі слухача. Методологічною основою моделей помилок є проблемний характер навчання.