Для якісного втілення інтерактивної складової уроку (заняття чи тренінгу) треба досить ретельно підійти до вибору вправ. Ми вже розглядали:

Головною метою рольових вправ є намагання потрапити на місце іншої людини, приміряти роль іншого. Можуть бути варіанти, проте в основному задається лише назва ролі і декілька хвилин на підготовку, а сама дія розгортається під час втілення.

Розгортання ролі демонструє особливості поведінки конкретної людини в запропонованій ситуації. Проте при обговоренні треба робити наголос на моделюванні ситуації і „несправжньості” того, що відбувається. Необхідно при обговоренні розглядати і обговорювати не людей, що виконували ту чи іншу роль, а моделі поведінки.

Така діяльність імітує реальність призначенням ролей учас­никам і наданням їм можливості діяти «наче насправді». Кожен учасник в ро­льовій грі може чітко знати зміст своєї ролі або основну задачу відтворення, діючи на свій розсуд в межах цього завдання.

Мета рольової гри — визначити став­лення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри, допомогти навчитися через досвід та почуття. Рольо­ву гру також слід використовувати для набуття конкретних навичок.

У ході рольової гри учасники «розіг­рують у ролях» певну проблему або си­туацію. Рольова гра вимагає ретельної підготовки. Початкові вправи мають бути простими, з подальшим ускладненням. В разі якщо колектив не відпрацьовував у такий спосіб проблем варто почати з читання текстів «за ролями», формулювання ко­ротких висловлювань або відповідей від імені історичної особи, природного яви­ща, конкретного предмета, тварини.

Ведучий має заздалегідь спланувати роботу й підготуватися. Треба продумати перебіг рольової гри. Сценарій можна скласти у вигляді:

  • розповіді, під час якої ведучий знайомить усіх із сутністю спра­ви, розкриваючи зміст через ролі «своїх» персонажів;
  • інсценізації, під час якої герої діють почасти спонтанно, без підготовлених діалогів, але відтво­рюють основну ідею інсценізації.

Такі вправи треба проводити в об­становці довіри, щоб учасники не почувалися ніяково. Учасники мають розуміти, що реагу­вати можна по-різному. Практика допо­може почуватися впевненіше при проведенні таких вправ.

По завершенні вправи проводять ре­тельний і поглиблений аналіз набутого учасниками та «спостерігачами» досвіду, їхніх думок та почуттів.

Подумайте про вихід з ролей. Для цього можна застосовувати детальне обговорен­ня ситуації. Бажано, щоб кожен учасник відповів на запитання:

  • Як ви себе почували в тій чи іншій ролі?
  • Що подобалось під час гри, а що – ні?
  • Чи була розв’язана проблема? Чому? Як вона була розв’язана?
  • Яку іншу лінію поведінки можна було обрати?
  •  Чи доводилося вам потрапляти в аналогічну ситуацію?
  • Яким чином цей досвід може вплинути на ваше подаль­ше життя?

Дуже важливим є розподіл рольової гри за часом. На пояснення умов припадає приблизно 10-15%, на роботу в малих групах – 15-25%, на презентацію і обговорення – 40-50%, на підсумки – до 15% часу.

Групова робота з використанням ролей

Цей варіант групової роботи побудований на тому, що один або декілька учасників розігрують одну/декілька сцен, а інші учасники об’єднані в групи отримують різні завдання основані на запропонованій імпровізації.

Важливо, що „актори” не розповідають деталей імпровізації, скажемо так підґрунтя, а групи спостерігають і оцінюють те, що побачили за запропонованими ведучим критеріями.

При обговоренні вправи окрім обговорення результатів роботи груп треба актуалізувати підґрунтя імпровізації, спів ставити з отриманими результатами, звернути увагу на відмінності у сприйнятті ситуації ззовні та зсередини.