Як відомо, читання є основною формою засвоєння набутих людством знань, здобуття най різноманітної змістової та емоційної інформації.

Книга – «володар дум«, вихователь, що сприяє формуванню громадського й морального обличчя людини. Щоб цей засіб був дійовим, читання має стати неодмінною потребою кожного молодшого школяра.

Навчаючи читанню, для себе виділила такі завдання:

1) закласти фундамент для повноцінного оволодіння учнями текстовою навчальною інформацією;

2) розвивати мовленнєві і пізнавальні уміння учнів;

3) виховувати естетично розвинутого читача, здатного розуміти позиції дійових осіб і автора художнього тексту, висловлювати оцінні судження про зміст та образні засоби твору;

4) сприяти формуванню національної самобутності молодшого школяра, його духовності.

Поширені сьогодні засоби навчанню не виховують такого читача, не здійснюють поступового переходу від читання вголос до читання мовчки, як найбільш ефективного.

Одним з результатів пошуку у цій ситуації є реалізація інформаційно-ціннісного підходу (ІЦП) в навчанні дітей читанню, розробленого кандидатом психологічних наук Олексієм Михайловичем Кушніром.

В основі навчання за технологією О.М. Кушніра лежить інформаційно-ціннісний підхід (ІЦП).

Головними завданнями уроків читання є:

а) 30-хвилинне свідоме, виразне, вірне читання, повноцінне сприйняття художньої літератури, науково-популярних текстів.

б) формування моральних, естетичних, образних уявлень, вияв інтересу до книжок та їх вибору до самостійного читання.

в) принцип структурування навчального матеріалу тематичний.

Враховуючи цю методику, починаючи з букварного періоду проводжу 30-ти хвилинне читання на основі антиципації (на догадці), читання за схожістю.

Працюючи за цією технологією, записувала тексти на диски із швидкістю читання 60 – 70 слів за хвилину, використовуючи вірші Н. Забіли, М. Познанської, оповідання В. Сухомлинського, М. Сингаївського, казки В.Даля, О. Пчілки, І. Франка.

Діти стежили за кожним словом диктора пальцем. Через два тижні такої роботи було збільшено темп читання до 80 – 90 слів за хвилину, використовуючи для читання казки. Пізніше темп читання виріс до 120 слів за хвилину, вивільняючи при цьому артикуляційний апарат учнів.

Тепер вони тільки слідкували лише очима за щоденно зростаючим на 1 сл/хв. звуковим орієнтиром. При цьому кожна дитина працювала в оптимальному для неї режимі. Всі учні в класі буди задіяні в процесі читання, інформація, яку учні отримали на уроках, переважала в декілька раз традиційну, засвоєння її було високим, оскільки відомо, що 50% від побаченого, 90% від того, що зробили сама.

Читання в супроводі звукового орієнтиру (магнітофон) дає можливість дитині побачити, що вона читає, чує прочитане, потім сама відтворює, відповідаючи на запитання контрольного експрес-опитування, яке сприяє засвоєнню інформації, формує ціннісне ставлення до неї.

Але головне, звичайно, не лише у результатах техніки читання, а в тому, що впровадження у життя цієї природо відповідної технології сприяє всебічному розвитку дитини засобами літератури.

Це можна проілюструвати таким прикладом. Коли брала 1-й клас, то його можна охарактеризувати як клас середніх навчальних можливостей (відповідно до даних психолого-педагогічного діагностування високий рівень навчальних можливостей був відмічений у 4 чол., середній – у 18 чол., нижче середнього – 6 чол.

Закінчили початкову школу з такими результатами:

— високий рівень навчальних досягнень – 10 чол.;

— достатній рівень – 14 чол.;

— середній рівень – 4 чол.;

— початковий рівень – немає.

У цьому навчальному році знову працюю у першому класі. З 28-ти моїх першокласників читати на початку року не вміли 14 чол. (із них 10 знали букви, 4 чол. не знали букв); 14 чол. мали лише початкові навички читання (до 10 слів/хв..); лише 5 учнів читали у темпі 30 – 40 слів/хв.

Через півроку роботи за технологією ІЦП картина читання стала такою: читання у темпі 60 – 100 слів/хв. – 3 чол.; 20 – 30 слів/хв. (норма кінця 1-го класу) – 20 чол.; до 20 слів/хв.. – 4 чол.; початкові навички має 1 чол. Але впевнена у правильності вибору технології ІЦП, бо бачу високу результативність, яку вона забезпечує.

По-перше, під час уроку задіяні всі учні (в класі немає сторонніх спостерігачів), кожен працює в оптимальному для нього режимі. Учитель має змогу здійснювати особистісно-орієнтоване навчання.

На таких уроках панує бадьора, оптимістична атмосфера, яка виключає пригнічення дитини, приниження її особистості. Це особливо стосується тих дітей, які з певних причин на перших порах відстають від своїх ровесників в оволодінні навичками читання. Учитель поступово підводить дитину до посильного успіху.

По-друге, та інформація, яку учні отримують на цих уроках, у 8 – 10 раз перевищує традиційну, що є могутнім поштовхом до розвитку дитини.

По-третє, засвоєння цієї інформації високе.

Але головним стало те, що у дітей з’явилася природна зацікавленість читанням, книгою взагалі. Отож, на уроках читання діти за допомогою слова (через магнітофон, а потім і без нього) вчаться розуміти і любити рідну мову, спілкуватися, відчувати прекрасне серцем і душею, виразно декламувати. При цьому збагачується читацький досвід учня, зростає його вправність, а також загальний розумовий рівень.

автор публикации: Колісник О.Д., уч. початкових класів, методист

Частина роботи на виставку-ярмарок 2009 р.