Ефективність будь-якого виду навчального процесу в цілому прямо пов’язана з рівнем навчальної мотивації. Особливістю , і дистанційного навчання також, є те, що змусити вчитися не можна, необхідна наявність бажання у слухача, а це і є мотивацією навчальної діяльності. Формування мотивації і ціннісних орієнтацій є невід’ємною частиною розвитку особи людини. До певної діяльності суб’єкта спонукає, як правило, сукупність мотивів, які можуть бути і суперечливими. Цю сукупність називають мотивацією.

В цілому мотивацію визначають як процес, в результаті якого певна діяльність набуває для індивіда відомого особового сенсу, створює стійкість його інтересу до неї і перетворює зовні задані цілі діяльності на внутрішні потреби особи. У випадку з учнями школи навчальні мотиви є не завжди актуальними, що ставить питання виявлення характеру мотивації. Характер мотивації, як і характер самої діяльності, визначається найбільш значимим мотивом, званим домінуючим. Кожен мотив обумовлюється своєю потребою. При цьому мотив може усвідомлюватися ясно, а може і не усвідомлюватися зовсім. Для школярів навчальні мотиви досить часто є неусвідомленими і мають низький рівень актуальності. Проте мотиви залучення до навчальної діяльності у всесвітній мережі можуть бути більш актуальними, що можна використовувати при побудові дистанційних курсів.

Для створення бажаного навчального мотиву використовують мету діяльності. Те, для чого здійснюється діяльність, або її бажаний результат, є метою діяльності. Як правило, мета суб’єктом усвідомлюється. Часто мета досягається не відразу, а поступово, розчленовуючись на ряд приватних цілей, або підцілей. Таке розчленовування може відбуватися як в початковий період діяльності, так і по її ходу; підцілі виникають і задовольняються в процесі діяльності. При цьому кожна підціль досягається в певних умовах, в яких в даний момент протікає діяльність. Облік цих умов, причому з найбільшою повнотою, опора на них, – запорука успішності будь-якої діяльності. Структурування цілей таким чином створює мотиваційне поле діяльності підвищуючи якість досягнення основної мети.

Слід зазначити, що міра усвідомленості потреби поповнювати свої знання у різних людей не однакова в залежності від різних аспектів – актуальних потреб особистості, віку, оточення тощо. У дорослих слухачів часто на перший план виступають прагматичні мотиви, пов’язані з вирішенням приватних, ситуативних завдань, у підлітків мотиви більш поверхневі, досить часто базуються на ігровій мотивації – дистанційне навчання як нова іграшка. У цих умовах особливо важливо передбачити спеціальні заходи по стимулюванню учбової діяльності, підтримці позитивної мотивації до навчання, створення сприятливого режиму роботи. Необхідно залучити слухачів до самостійної діяльності навчання, імітуючи практику, багато разів підсилюючи можливості аналізу і синтезу явищ і процесів. Для підлітків важливо вибудовувати спілкування щодо навчальної діяльності за допомогою існуючих технічних ресурсів.

Сучасні інформаційні технології забезпечують слухачів чіткою і адекватною інформацією про просування у навчанні, підтримує їхню компетентність і упевненість в собі, стимулюючи тим самим внутрішню мотивацію. Для підлітків побудова внутрішньої мотивації є важливим аспектом навчання. Школярі не завжди мають уявлення про комп’ютер як про навчальний інструмент особливо такий, в якому пізнавальний процес знаходиться під контролем самого слухача. Саме слухач відчуває відповідальність за власну поведінку, пояснює причини свого успіху не зовнішніми чинниками (легкість завдання, везіння), а власним старанням і старанністю. Оскільки ця схема «неуспіх – недостатність зусиль» є, на думку психологів, найкращою для збереження і розвитку мотивації навчання.

Для підлітків, яким притаманна поведінка спрямована на укріплення свого власного „я” у суспільстві і експериментуванню зі стосунками навчання під власним контролем має вводитися поступово.

Стартовою мотивацією може бути інтерес до спілкування у всесвітній мережі, досить відомий факт, що швидше можна знайти підлітка у соціальній мережі ніж на вулиці чи у гуртку. Починати можна з домашніх завдань викладених у всесвітній мережі і очного контролю, потім переносити поступово контроль також у всесвітню мережу. Домашні завдання можуть містити елементи дистанційних курсів — посилання на електронні джерела, елементи системи оцінювання, виконання невеликих творів чи тестів з заочною перевіркою тощо. Дистанційне навчання як таке не може замінити звичайне очне спілкування, але може суттєво доповнити його. Після введення елементів дистанційного навчання можна залучати дітей до проектів з використанням дистанційної освіти (приклад такого курсу подано у цій книзі в останньому розділі). Таке поступове створення мотиваційного поля до дистанційної освіти у школярів може створити передумови ефективного дистанційного навчання.

Окрім того необхідно використовувати прийоми виправлення помилок і можливість довести рішення задачі до кінця. Завдяки цьому усувається одна з поширених причин негативного відношення до навчання, а саме невдачі у вирішенні учбових завдань. Початкові умови повинні надавати суб’єктові можливості для діяльності, результати якої він міг би приписати собі, а не чистій випадковості, і міг би оцінити міру використання своїх здібностей. Щоб виявився мотив досягнення, тобто виникло співвідношення виконання зі шкалою своїх здібностей, завдання мають бути не дуже важкими і не дуже легкими. За браком часу в процесі вивчення тих чи інших предметів створення таких умов у межах очного навчання досить складно. Підтримувати стимул-реакції до навчання можна, створюючи ситуацію успіху в навчанні. Для цього необхідно передбачити градацію учбового матеріалу з урахуванням зони найближчого розвитку для слухачів з різною базовою підготовкою, різними навиками виконання розумових операцій і інтелектуальним розвитком.

Особливе значення в створенні позитивної мотивації грає можливість управління процесом пізнавальної діяльності. Кожен слухач об’єктивно ставиться в умови, коли він не просто прочитує інформацію з комп’ютера або підручника, а вимушений шукати найбільш значиму її частину. Знову ж таки треба зауважити, що шкільний урок не завжди дає такі можливості.

Можливості активного самоконтролю дозволяють слухачеві виявляти міру неузгодженості між заданою для засвоєння інформацією і фактично засвоєною. При цьому процес збереження матеріалу посилюється за рахунок включення в нього ряду розумових операцій і зокрема, порівняння і узагальнення. Такий процес протікає на слідах гнучкої короткочасної пам’яті, що дозволяє слухачеві швидко коректувати свою відповідь і виправляти допущені помилки, підвищує розумову активність, забезпечує організацію і підтримку уваги.

В цілому використання дистанційного навчання має бути вмотивованим самим навчальним процесом, його побудовою, цілями та необхідними результатами. Сучасні діти проводять за комп’ютером велику кількість часу, проте не всі розуміють як використовувати його задля розвитку своїх здібностей. Тому необхідно використовувати прості мотиви досягнення та успіху для залучення підлітків до навчальної діяльності.

Тут треба пам’ятати, що для підлітків як і для більш дорослих слухачів, існують і демотивуючі чинники, основні з них:

    • Нецікаве, формальне викладання.
    • Необ’єктивність оцінок, їх велика залежність від суб’єктивної думки викладача.
    • Перевантаження, надмірна велика кількість матеріалу і завдань.

• Відсутність ясного, прямого зв’язку тем з роботою, інтересами, власними цілями слухача.

Тому слід уникати цих помилок, підтримувати баланс між навчанням та спілкуванням. У разі переваги спілкування може бути створена нова Інтернет-спільнота, але загубитися якість викладання та навчання. У такому випадку слухачі перехоплюють ініціативу і викладач може не виконати основних завдань, у протилежному випадку буде переважати викладач як домінуюча фігура, а слухачі, в умовах відсутності очного контакту, просто будуть випадати з процесу навчання.

Окрім цього об’єктивність стосунків між учасниками процесу навчання є важливою умовою довірливих стосунків і побудови істинної навчальної траєкторії слухачів.

В цілому створення мотивації для школярів, що зацікавилися дистанційним навчанням є важливим і трохи суперечливим завданням для викладача. Перший етап — це залучити до процесу навчання, принаймні, увімкнути комп’ютер, зайти на потрібний Інтернет – ресурс і лише у такому разі можна переходити до наступних етапів навчання. Інколи навіть цей крок є складним для сучасних школярів, але ми обговорюємо ті випадки, коли дитина має не лише словесне бажання, а й робить принаймні перші кроки, без яких неможливо долучитися до інтерент освіти. Російський дослідник О. П. Арестов зробив спробу обґрунтувати класифікацію мотивації користувачів Інтернету.
Він виокремив такі мотиваційні типи поведінки щодо можливостей всесвітньої мережі:

    1.Ділова мотивація

Цей мотив — складова професійної діяльності, спрямованої на досягнення певної мети: пошуку конкретної інформації, встановлення контактів і взаємодії з окремою людиною, організацією тощо.

    2.Пізнавальна мотивація.

Вона пов’язана з отриманням нових знань. Предметом пізнання при цьому можуть бути нові сервісні можливості, гіпертекстова інформація, люди, ідеї, концепції, візуальні й слухові образи.

    3.Мотивація співробітництва, або корпоративний мотив.

Більшість видів діяльності людини має соціальний характер як за змістом, так і структурою. Це означає, що діяльність передбачає розподіл функцій між людьми, спільну працю, обмін результатами, сумісне розв’язання проблем. Мотивація співробітництва, що виявляється як прагнення допомогти іншим користувачам, часто є засобом збільшення власного авторитету, досягнення визнання своєї компетентності та майстерності. Це підтверджує поєднання цього мотиву з мотивом афіліації, що виражається в почутті причетності до інтелектуальної та інформаційної еліти сучасного суспільства. У вказаної категорії респондентів наявний також мотив самоутвердження. Можна припустити, що мотивація співробітництва пов’язана саме з цією останньою формою мотиву.

    4. Мотивація самореалізації та розвитку особистості.

Користувачі розглядають Інтернет як засіб вияву й розвитку власних інтелектуальних і творчих можливостей, вказують на наявність у своїй роботі мотивів афіліації, самоствердження й комунікативного мотиву. Мабуть, можна говорити про єдиний комплекс соціальних мотивів, до складу якого входять мотиви, пов’язані з різноманітними аспектами ділового й міжособистісного спілкування. Серед них — мотиви співробітництва, афіліації, самореалізації, самоутвердження та комунікативний. Респонденти з мотивом самореалізації вважають, що в роботі в Інтернеті наявний елемент гри та імпровізації, до того ж вона сприяє розвитку особистості й життєвому успіху, супроводжується відчуттям включення в глобальний інформаційний простір.

    5.Рекреаційний мотив (лат. recreatio— відновлення; призначений для користування під час відпочинку, відновлення сил).

Основна сфера зацікавлень респондентів цієї групи — телеконференції за темами, хобі та гумор, а також нетематичні телеконференції. Поряд з мотивами рекреації суб’єктів дослідження спостерігаються мотиви самореалізації, афіліації, самоствердження, а також пізнавальний і комунікативний мотиви.

    6.Мотивація афіліації(англ. affiliation— поєднання, зв’язок; емоційна потреба в спілкуванні, контактах, дружбі, взаєморозумінні, любові, що виявляється через прагнення бути в соціумі, контактувати з іншими індивідами, взаємодіяти з ними, надавати їм допомогу).

Виявляється у прагненні користувачів знайти в Інтернеті референтну групу, прийняти її цінності, зайняти своє місце в ній. Цей вид мотивації має комплексний характер, що підтверджується її зв’язком з пізнавальними, рекреаційними та комунікативними мотивами, мотивами співробітництва, самореалізації, самоутвердження. Зазначений тип мотивації включає в себе різноманітні аспекти соціальної взаємодії: професійні, глобально-особисті та ситуативно-емоційні.

    7.Мотивація самоствердження.

Відомо, що самоствердження виступає необхідним аспектом активності «Я», що реалізує сутнісні властивості людської особистості. Залежно від типу особистості, індивідуальних особливостей і соціальної ситуації самоствердження набуває різноманітних форм. Воно може реалізуватися шляхом наукової або художньої творчості, комунікативної активності, соціальної кар’єри, прагнення до лідерства, саморозвитку особистості. Оскільки Інтернет надає нові комунікативні й пізнавальні можливості, можна припустити, що досліджуваний тип самоствердження пов’язаний з різноманітними феноменами спілкування (пошуком референтної групи, ідентифікацією з її цінностями й спроможністю самовираження в ній). Респонденти означеної групи виявляють особливий інтерес до телеконференцій для вільного обговорення. їм притаманні також мотиви афіліації, самореалізації, співробітництва, пізнавального й рекреаційного мотивів. До психологічних наслідків можна віднести те, що Інтернет уможливлює гру та імпровізацію, сприяє розвитку особистості, включає її в глобальний інформаційний процес. Водночас захоплення Інтернетом часто призводить до нехтування іншими справами.
8.Комунікативна мотивація (лат. communicatio — спілкуюсь з кимсь; виробництво, передача та споживання значень через різні засоби: усні, друковані, радіо, фільми, комп’ютерні мережі — в безлічі контекстів: міжособистісних, расових, культурних, політичних, організаційних, міжнародних).

Респонденти цієї групи стверджують, що Інтернет дає змогу переборювати комунікативний дефіцит, що виникає у повсякденному житті. Мотив комунікації сполучається з усім блоком мотивів соціально-комунікативного характеру, а також з рекреаційним мотивом. При оцінюванні особистих наслідків роботи в Інтернеті респонденти з комунікативною мотивацією зазначають, що Інтернет сприяє розвитку особистості, глобалізує її інформаційну діяльність. Проте спілкування за допомогою Інтернету робить звичайну комунікацію мало привабливою, відволікає від інших справ. Очевидно, можна говорити про особливу групу користувачів, у мотиваційних диспозиціях яких над діловими, професійними, пізнавальними інтересами переважають неформальні, особисті, власне комунікативні моменти. Всі ці мотиви присутні і у підлітків, тому необхідно враховувати їх під час створення дистанційних курсів та використання елементів дистанційної освіти в курсі вивчення тих чи інших навчальних предметів.

Окрім цього слід розглянути ще один аспект. Загально відомо, що одним з основних елементів пізнавальної діяльності є мислення. Воно включає структурні компоненти, традиційні для практичної діяльності: мотивацію, саму діяльність, дії та операції. Щоб зафіксувати в свідомості навчальний образ, слід забезпечити активну змістовну, конструктивну розумову діяльність. Цього можна досягти за допомогою засобів інформаційних технологій: тексту, анімації, звуку і т. ін. з умовою, що система передачі знань не буде односторонньою. Вона повинна бути орієнтована на активну діяльність слухачів, сприяючи появі позитивних емоцій — тоді підтримується мотивація слухача і викладача, а обсяг і міцність отриманих знань досягає максимального рівня. Зростання кількості стимулів для прояву різних емоцій збільшує ефективність навчання. Дистанційне навчання має деякі аспекти, яких немає в традиційному. Одним з них є те, що слухач організує і формує свою діяльність самостійно, не маючи зразка (і, бажано, не наслідуючи пропонований), і звертається до тьютора у разі необхідності, коли потребує допомоги. При досягненні успіху в самостійній діяльності людина переживає сильний сплеск емоцій — це результат зусиль, привласнена діяльність, яка дає задоволення.

Взаємодія слухача з викладачем має певні особливості. Навчання та практика покликані постійно змінювати здібності слухача в обробці інформації і перевіряти наявність таких змін. Навчальний процес відрізняється від звичайної інформації: викладач повинен переконатися в тому, що мотивація збережена, і в слухача спостерігається продовжений інтерес до навчання. Як зазначено вище, створення атмосфери емоційного підйому в активної пізнавальної діяльності людини забезпечує засвоєння нового матеріалу, сприяє виробленню особистісної інформації. Цю обставину необхідно використовувати з метою націлювання слухача на подальшу навчальну діяльність. Базуючись на цьому треба створювати мотиваційні комплекси, що забезпечать максимально високий рівень засвоєння знань.

автор публикации: Руденко О.В., учитель математики