ЗМІСТ

ВСТУП

  1.  ПОНЯТТЯ, ПРИНЦИПИ ТА ФОРМИ ПРОФІЛАКТИКИ ЗЛОЧИННОСТІ
  2.  ІНДИВІДУАЛЬНІ ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ
  3. СТАН ПРОФІЛАКТИКИ ПРАВОПОРУШЕНЬ НЕПОВНОЛІТНІХ В УКРАЇНІ
  4. ПРИЧИНИ І УМОВИ ЗЛОЧИННОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ

ВИСНОВКИ

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Злочинність неповнолітніх, є складовою частиною злочинності взагалі, але і має свої специфічні особливості, що дозволяє розглядати її в якості самостійного об’єкта кримінологічного вивчення. Необхідність такого виділення обумовлюється особливостями соматичного, психічного і морального розвитку неповнолітніх, а також їх соціального незрілістю.

У підлітковому, юнацькому віці в момент морального формування особистості відбувається накопичення досвіду, в тому числі негативного, який може ззовні не виявлятися або проявитися зі значним запізненням.

Свої особливості притаманні кількісної та якісної характеристик злочинності неповнолітніх. Дана злочинність у порівнянні з дорослою відрізняється високим ступенем активності, динамічністю. Люди, котрі стали на шлях вчинення злочинів в юному, віці, важко піддаються виправленню і перевиховання і є резерв для дорослої злочинності. Тим злочинністю неповнолітніх та дорослих злочинністю існує тісний зв’язок. Однією з причин злочинності дорослих є злочинність неповнолітніх. Злочинність дорослих йде корінням в той час, коли особистість людини тільки формується, виробляється його життєва орієнтація, коли актуальними є проблеми виховання, становлення особистості з точки зору спрямованості поведінки. Саме тому так важливо проводити у навчальних закладах профілактику правопорушень злочинності неповнолітніх.

Темою підсумкової роботи є дослідження особливостей злочинності неповнолітніх, стан цієї проблеми в Україні та можливості профілактики правопорушень у межах навчального закладу з точки зору заступника директора з виховної роботи.

1. ПОНЯТТЯ, ПРИНЦИПИ ТА ФОРМИ ПРОФІЛАКТИКИ ЗЛОЧИННОСТІ

Під профілактикою злочинності слід розуміти спеціальний вид діяльності уповноважених на це державних органів, громадських формувань і окремих осіб, спрямований на здійснення системи певних заходів з виявлення та усунення причин і умов, що сприяють скоєнню злочинів та вплив на осіб, що схильні до протиправних дій.

По іншому, профілактика злочинності – це своєрідний, найбільш гуманний спосіб боротьби зі злочинністю, засіб підтримання належного рівня правопорядку в суспільстві, забезпечення прав і законних інтересів громадян.

Профілактика злочинності, як і кожна дисципліна, ґрунтується на певних принципах, панівних загальних положеннях, недотримання яких може потягнути за собою ряд негативних наслідків та звести нанівець проведену в цьому напрямку роботу.

    До таких принципів насамперед відносяться:
  1. Законність. Дотримання під час проведення профілактичної роботи приписів нормативних актів.
  2. Гуманізм. Моральне людяне ставлення до об’єкта профілактики. Недопустимо застосовувати під час проведення профілактичної роботи до осіб фізичне насильство, приниження людської гідності тощо. Бувають непоодинокі випадки, коли працівники міліції під час затримання осіб, проведення допитів та інших дій вдаються до застосування спеціальних методів (залякування, фізичний, психічний тиск). Такі дії згідно діючого законодавства недопустимі. По-перше, особи, що вдаються до таких методів, можуть підпадати під дію кримінального закону. З іншої сторони, такі дії викликають озлобленість у винних осіб, і ні про який виховний вплив не може бути і мови. Тому повинна бути пріоритетність методів переконання над методами примусу.
  3. Індивідуальний підхід. Цей принцип означає, що до кожної особи слід підійти під час проведення профілактичної роботи з урахуванням її індивідуальних вольових, психічних, професійних та інших особливостей. Що може бути дієвим для однієї особи, те може бути шкідливим (протипоказаним) для іншої.
  4. Комплексність. Найбільш дієвий результат приносить не окремий якийсь засіб профілактики, а цілий комплекс, які гармонійно один одного доповнюють. У випадку, якщо не спрацює один, тоді можуть спрацювати інші.
  5. Своєчасність. Профілактична робота повинна бути здійснена своєчасно, щоб не дати злочинному наміру перерости в конкретні дії, злочинний акт, так як тоді вже злочин попереджати пізно.

Розрізняють в кримінології дві форми профілактики:

  • рання;
  • безпосередня, що мають за мету недопущення злочинних дій на певному етапі виникнення чи реалізації злочинного умислу.

Якщо певна робота проводиться з особами ще на першому етапі можливого становлення особи на злочинний шлях, то така робота називається ранньою профілактикою. Коли вже особа знаходиться на стадії підготовлення до злочину до моменту добровільної відмови від нього, то тут діє безпосередня профілактика стосовно даного злочину. Таким чином, в межах навчального закладу можна впроваджувати різні види та форми профілактики правопорушень серед неповнолітніх.

2. ІНДИВІДУАЛЬНІ ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ

Існують такі індивідуальні профілактичні заходи, що можуть бути впроваджені в загальноосвітніх навчальних закладах.

1. Винесення офіційного застереження про недопустимість антигромадської поведінки. Особам, які постійно порушують громадський порядок, зловживають спиртними напоями, вживають наркотичні засоби, дебоширять, не приймають заходів з виховання своїх дітей, органами внутрішніх справ може бути оголошено офіційне застереження, що у випадку, коли вони не змінять своєї поведінки в подальшому, можуть бути піддані заходам адміністративного впливу (позбавлення батьківських права, направлення на примусове лікування, визнання недієздатними тощо).

2. Взяття на профілактичний облік.

3. Встановлення адміністративного нагляду.

4. Притягнення винних до встановленої законом адміністративної чи кримінальної відповідальності. Проте, як би не підходили працівники міліції до проблеми надійної охорони правопорядку, як би не вдосконалювали форми і методи роботи в цьому напрямку, зрозуміло одне: без тісної взаємодії з громадськістю, без підтримки населення ця робота не може бути успішно вирішена. Створення обстановки нетерпимості до будь-яких проявів порушення правопорядку, залучення до боротьби з ними широких верств населення, громадських формувань і організацій – ось ті конкретні кроки, які зараз слід здійснювати, щоб домогтися поставленої мети. Як показує статистика, найбільша кількість злочинів розкривається і попереджається правоохоронними органами за повідомленнями громадян.

Працівникам правоохоронних органів слід вдаватися до пошуку нових шляхів профілактики злочинів. До них можна віднести:

  • організація охорони багатоповерхових будинків особами, що в них проживають;
  • залучення до такої роботи двірників;
  • укріплення вхідних дверей під’їздів металевими решітками;
  • ширше залучати до профілактичної роботи служителів церкви, які б у своїх проповідях ставили запитання про відновлення сільської варти, загонів охорони мікрорайону, пунктів охорони правопорядку тощо.

У літературі щодо запропонованих суб’єктів профілактичної діяльності зустрічаються різні точки зору. Зокрема вказується, що, якщо особа чи орган не пов’язані з іншими суб’єктами профілактичної діяльності по вертикалі чи горизонталі та не мають владних повноважень, то вони не можуть бути визнані суб’єктами профілактики злочинності.

    Тому, виходячи з цього, орган, організації чи особи, які безпосередньо беруть участь в недопущенні злочинів на різних стадіях злочинної діяльності, всіляко протидіють злочинним проявам:

  • сигналізують компетентним органам про криміногенні явища та процеси щодо осіб, які хочуть скоїти правопорушення;
  • проводять з особами, які хочуть стати на злочинний шлях, профілактичну роботу.

В межах навчального закладу також можливі всі вище зазначені варіанти профілактики правопорушень, зокрема при адаптації їх д неповнолітніх.

3. СТАН ПРОФІЛАКТИКИ ПРАВОПОРУШЕНЬ НЕПОВНОЛІТНІХ В УКРАЇНІ

Одним з найважливіших напрямів виховної роботи з дітьми та молоддю є превентивне виховання та профілактична робота з подолання злочинності серед неповнолітніх. Аналіз стану правопорушень серед підлітків дає підстави вважати подолання криміногенної ситуації в дитячому та молодіжному середовищі проблемою гострою та актуальною для суспільства. Так, за статистичними даними МВС, неповнолітні в 2009-2010 навчальному році скоїли на 20,6% злочинів більше, ніж у минулому навчальному році.

Найтривожніша ситуація — у Донецькій, Запорізькій, Сумській областях та АР Крим. Зросла на 29% кількість злочинів, скоєних неповнолітніми повторно, що свідчить про недостатній рівень індивідуальної корекційної роботи з підлітками, які вже скоювали протиправні дії.

У складі груп неповнолітні скоїли на 22,2% злочинів більше. Найтривожніша ситуація — в Донецькій, Одеській та Харківській областях. В цілому відсоток злочинів цього типу складає майже 40% від загальної кількості злочинів, скоєних підлітками в минулому навчальному році. Такий стан справ став наслідком недостатньої роботи з формування правосвідомості учнів. Кількість неповнолітніх, які скоїли злочини, збільшилася на 17,3%. Зростання цього показника відбулося в усіх регіонах України, крім Львівської області та м. Києва. Найбільше кількість неповнолітніх злочинців зросла в Миколаївській (на 53,5%), Хмельницькій (на 42,9%), Харківській (на 38,2%), Чернівецькій (37,6%) областях.

З метою пошуку ефективних шляхів та методів зниження рівня злочинності серед дітей та молоді, виявлення позитивного досвіду профілактичної роботи, вчасного реагування на факти бездіяльності органів управління освітою на місцях, Міністерство освіти і науки, користуючись оперативними статистичними даними та інформаційними матеріалами, що надходять з регіонів, здійснює щоквартальний моніторинг стану злочинності та правопорушень серед неповнолітніх.

Так, аналіз оперативних даних МОН АР Крим, управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій свідчить, що протягом 2009-2010 навчального року в Київській та Івано-Франківській областях збільшилася кількість учнів, які перебували на обліку в підрозділах кримінальної міліції у справах дітей органів внутрішніх справ України. У Вінницькій, Івано-Франківській та Луганській областях суттєво зросла чисельність дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, що перебувають на обліку. Число дівчат, які знаходяться на обліку, значно збільшилося у Вінницькій, Івано-Франківській та Черкаській областях. В Івано-Франківській, Львівській, Харківській та Хмельницькій областях зросла кількість учнів загальноосвітніх навчальних закладів, які скоїли злочини. У Донецькій області кількість учнів, які вчинили злочини у стані алкогольного сп’яніння, зросла більш ніж удвічі, у кілька разів − кількість учнів, які вживали наркотичні речовини, при цьому по Україні цей показник зменшився на 25,3%. У Донецькій та Херсонській областях зросла кількість учнів загальноосвітніх навчальних закладів, які стали жертвами суїцидів. Насторожує і той факт, що у Львівській та Тернопільській областях значно збільшилася кількість дітей, які залишилися поза навчальним процесом. Статистичні дані в розрізі регіонів додаються.

Подоланню негативних явищ у молодіжному середовищі та підліткової злочинності сприяє система превентивних заходів. Як показав моніторинг, у ряді областей накопичено позитивний досвід роботи з вирішення зазначених проблем. У Вінницькій області розширено мережу гуртків у позашкільних навчальних закладах, діяльність яких спрямована на професійну орієнтацію; розроблено заходи щодо взаємодії шкіл району з працівниками правоохоронних органів з метою підвищення рівня профілактики правопорушень. У ряді навчальних закладів області успішно працюють шкільні служби порозуміння.

У Волинській області створення в професійно-технічних навчальних закладах груп правопорядку, які контролюють місця відпочинку молоді, сприяло значному зменшенню в регіоні кількості злочинів, вчинених неповнолітніми у сфері обігу наркотичних засобів. В області щорічно спільно з медичними працівниками проводяться профілактичні огляди учнів ЗНЗ і ПТНЗ на предмет раннього виявлення наркологічних захворювань, проводиться анкетування учнів з метою вивчення залежності їх від шкідливих звичок, виявлення дітей, які зазнають фізичного чи психічного насильства. Діти, схильні до правопорушень, залучаються до участі в благодійній акції «Милосердя».

У Кіровоградській області педагогічними працівниками спільно зі службами у справах дітей здійснюється соціально-педагогічний патронаж сімей, у яких виховуються діти з девіантною поведінкою, проводиться індивідуальна робота з батьками та дітьми, вживаються комплексні заходи щодо повернення дітей до навчання.

У Луганській області в кожному навчальному закладі діють ради профілактики, які контролюють виконання планів першочергових комплексних організаційних та практичних заходів, спрямованих на посилення роботи серед учнівської молоді та їх батьків з протидії незаконному обігу наркотичних речовин, профілактики наркоманії, алкоголізму та тютюнопаління.

У Тернопільській області з 2009 року впроваджується програма «Діагностика і профілактика девіантної поведінки дівчат шкільного віку», розроблена науковцями Тернопільського національного університету імені Володимира Гнатюка. Впровадження цієї програми сприяло зменшенню до 9 осіб кількості дівчат, які перебувають на обліку в підрозділах кримінальної міліції у справах дітей органів внутрішніх справ області.

У Харківській області Головним управлінням освіти і науки спільно з Головним управлінням охорони здоров’я, відділом кримінальної міліції у справах дітей, Харківським обласним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розроблено Комплексний план спільних заходів на 2010 рік щодо попередження негативних явищ у дитячому середовищі. Щомісяця здійснюється моніторинг виконання зазначеного плану, поновлюється банк даних про учнів, притягнутих до кримінальної відповідальності.

У Чернігівській області налагоджено взаємообмін інформацією обласного управління освіти і науки облдержадміністрації, відділів освіти райдержадміністрацій, управлінь освіти міських рад із кримінальною міліцією у справах дітей щодо ситуації в підлітковому середовищі, що сприяє успішній профілактичній роботі. У м.Києві між загальноосвітніми та вищими навчальними закладами юридичного профілю укладено угоди про співпрацю у здійсненні превентивного виховання учнів.

На вирішення проблеми правопорушень та підліткової злочинності та пошуку дієвих методів профілактики був спрямований проект “Стратегія міліції щодо профілактики підліткової злочинності в Україні”, який реалізовувався протягом 2007-2009 років у пілотних навчальних закладах міст Івано-Франківська, Жмеринки (Вінницька обл.), Вінниці та Дарницького району м.Києва за допомогою БО «Український Центр Порозуміння», ГО «Інститут проблем наркоманії та наркозлочинності» та Київського національного університету внутрішніх справ та фінансової підтримки Швейцарської агенції з розвитку та співробітництва. Серед інноваційних профілактичних методів, рекомендованих проектом, є навчання учнів навичкам вирішення конфліктів ненасильницьким шляхом за допомогою медіаторів (посередників) шляхом створення у навчальних закладах шкільних служб порозуміння, діяльність яких дозволяє формувати у школярів навички співпраці, будувати ефективну систему вирішення конфліктних ситуацій у закладі, забезпечувати психологічно здорове середовище в учнівському колективі. У школах, в яких активно діють програми медіації, кількість звернень до шкільної адміністрації з приводу конфліктів та кількість бійок серед учнів зменшуються на 80%, а кількість випадків тимчасового усунення школярів від навчання — на 75%. В результаті реалізації зазначеного вище проекту розроблена регіональна трирівнева модель профілактики підліткової злочинності, яка запропонована Департаментом кримінальної міліції у справах дітей Міністерства внутрішніх справ України для впровадження (лист від 30 вересня 2009 року № 58/2-1892). Інформація про напрацьований під час проектної діяльності досвід та методичні матеріали розміщена на офіційному сайті МОН.

В нашій школі повністю виконуються рекомендації МОН про профілактику злочинності серед неповнолітніх, але для ефективного впровадження цих заходів і поліпшення ситуації з злочинністю неповнолітніх треба розуміти причини та умови виникнення цього виду злочиності.

4. ПРИЧИНИ І УМОВИ ЗЛОЧИННОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ

Причини і умови злочинності неповнолітніх, як і злочинності в цілому, мають соціально обумовлений характер. Вони перш за все залежать від конкретних історичних умов життя суспільства, від змісту та спрямованості її інститутів, від сутності та способів вирішення основних протиріч.

В останні роки склалася стійка думка про те, що головною причиною злочинності неповнолітніх та її стрімкого зростання є різке погіршення економічної ситуації і зросла напруженість у суспільстві. Звичайно, все це впливає і на дорослу злочинність, проте стрімке зниження рівня життя позначається найсильніше на підлітків, бо у всі часи неповнолітні були і залишаються найбільш «вразливою» частиною суспільства. «Вразливість» полягає в тому, що відрізняють неповнолітніх особливості (слабкою психікою, не сформована до кінця система цінностей) роблять їх більш схильними до впливу чинників, яким дорослі люди протистоять набагато успішніше.

Не маючи можливості законним шляхом задовольняти свої потреби, багато підлітків починають «робити гроші» і добувати необхідні речі та продукти в міру своїх сил і можливостей, часто шляхом вчинення злочину. Неповнолітні беруть активну участь у рекеті, незаконному бізнесі й інших видах злочинної діяльності.

Одне з негативних проявів економічної кризи – скорочення робочих місць. Це призвело до зменшення можливостей влаштування на роботу підлітків, в першу чергу відбули покарання у виховних установах.

Однією зі специфічних причин злочинності неповнолітніх на сучасному етапі життя суспільства є катастрофічне становище з організацією дозвілля дітей і підлітків за місцем проживання. Багато дитячі установи, організації припинили своє існування, а приміщення, що належали їм, передані в оренду комерційним структурам.

Загострення проблем сімейного неблагополуччя на загальному тлі убогості і постійної потреби, моральна і соціальна деградація, яка відбувається в сім’ях, призводять до вкрай негативних наслідків. Серед неповнолітніх з неблагополучних сімей інтенсивність злочинності особливо висока. В основному в цих сім’ях процвітають пияцтво, наркоманія, проституція, відсутні будь-які моральні устої, елементарна культура. Фахівці різних наук призводять значні цифри, говорячи про неповнолітніх, які страждають психічними захворюваннями, що не виключають і виключають осудність.

Психічні розлади дітей – багато в чому результат і спадщина відповідної поведінки і життя їхніх батьків-алкоголіків, наркоманів. Деякі сполученням психічних розладів і соціально-психологічної деформації особистості багато в чому пояснюються тим, що причини патологічного розвитку особистості неповнолітніх криються в асоціальності та аморальність батьків. У цих сім’ях процвітає насильство по відношенню один до одного і до своїх дітей. І як прямий наслідок цього — стрімке зростання украй небезпечних насильницьких злочинів, скоєних підлітками і навіть дітьми. Жорстокість породжує жорстокість. З-за ненормального обстановки в сім’ї близько 50 тис. дітей щорічно йдуть з дому, 20 тис. залишають дитячі школи-інтернати через жорстоке поводження. Зростає кількість дитячих суїцидів. Ідучи від батьків, неповнолітні шукають підтримку в суспільстві собі подібних. Підлітків захльостує хвиля «дорослого» життя – секс, наркотики. У деяких країнах ці явища вважаються прямими причинами злочинності неповнолітніх.

До умов, що сприяють злочинної поведінки неповнолітніх, відносяться і недоліки в діяльності органів, на які покладено боротьба зі злочинністю неповнолітніх. В даний час спостерігається фактична бездіяльність суспільно-державних структур, покликаних здійснювати виховну та профілактичну роботу з підлітками. Повсюдно відсутні комісії у справах неповнолітніх, припинили існування багато громадських організацій, що ведуть профілактичну роботу з дітьми та підлітками. Суттєві недоліки є в діяльності правоохоронних органів, у тому числі і органів внутрішніх справ. Злочинність неповнолітніх має високу латентність, і деякі дослідження показують, що ще до першого засудження підлітки встигають зробити кілька злочинів. Це створює атмосферу безкарності. Не забезпечується невідворотність покарання-найважливіший засіб попередження злочинної поведінки. Наявність причин і умов, що сприяють злочинності неповнолітніх, не означає фатальної неминучості здійснення ними злочинів. Дані причини та умови певною мірою підлягають регулюванню, нейтралізації та усунення. Важливе значення у зв’язку з цим набуває загальна та індивідуальна профілактика – система заходів попередження злочинності, що застосовуються державними органами, у тому числі органами внутрішніх справ, щодо неповнолітніх, які вчиняють злочини.

ВИСНОВКИ

Наші діти – майбутні громадяни України. Майбутнє дітей залежить від нас, наше майбутнє – від них. Здавалося б, усе просто та зрозуміло. Проте, як показує практика, ми не завжди можемо на це розраховувати через їх асоціальну поведінку в суспільстві. Непокоїть в даному випадку і байдужість громадськості до правопорушень неповнолітніх. Багато неподобств вони чинять на вулиці на очах у дорослих. Проходячи осторонь і дивлячись крізь пальці, ця байдужість тільки заохочує малолітніх правопорушників до негативних вчинків.

Тенденції зростання злочинності серед неповнолітніх в Україні, що спостерігається в останні роки, викликані непростими соціально-економічними умовами, які супроводжують сучасний період розвитку України, та багатьма іншими чинниками, що виникають у переломні моменти становлення правової, демократичної та соціальної держави в Україні.

Для профілактики злочинності серед неповнолітніх велике значення має і процесуальна діяльність судів, що здійснюють провадження у кримінальних справах. Ефективні правові заходи, які суди застосовують щодо неповнолітніх, можуть реально сприяти попередженню вчинення ними нових злочинів та виправленню підлітків.

Педагогічні колективи більшості навчальних закладів також сприяють вихованню дітей, навчальний процес зводять не лише до подачі інформації по тому чи іншому предметові. В певних престижних навчальних закладах існує практика, коли батьків дітей, які відрізняються від інших своєю поведінкою, умовляють забрати їх з закладу, щоб ті не псували його репутацію, але така практика не є правильною з точки зору ефективної профілактики злочиності серед неповнолітніх.

Значно впливають на мотивацію вчинків неповнолітніх їх вікові особливості. Такими особливостями є: недостатній життєвий досвід; схильність до наслідування; вплив на них оточуючих, особливо дорослих осіб; бажання показати себе самостійним і намагання звільнитися від контролю та опіки з боку батьків, вихователів; специфічне трактування таких понять, як сміливість, чесність, дружба; неправильна оцінка конкретних життєвих ситуацій; недостатній розвиток, а інколи і повна відсутність критичного ставлення до своїх вчинків, вчинків інших.

Великою мірою сприяють вчиненню злочинів неповнолітніми такі обставини, як вживання спиртних напоїв та наркотичних засобів, проблеми в сім’ях, безробіття батьків і відсутність у них коштів на утримання дітей.

Недосконалість державної системи соціального забезпечення, невиконання конституційно закріплених соціальних гарантій призводить до зубожіння частини громадян, у яких виховуються діти, що також істотно впливає на стан злочинності серед неповнолітніх. Негативні стосунки між батьками також несприятливо впливають на виховання та поведінку дітей. Судова практика свідчить, що у сім’ї, в якій неповнолітній був свідком пияцтва, злослів’я, бійок між батьками, він засвоює такі ж принципи поведінки і надалі сам починає так ставитися до інших.

Не сприяє боротьбі зі злочинністю неповнолітніх і побутуюча думка про те, що відповідальність наступає лише після досягнення віку 16 років, а за деякі злочини – 14 років. Інколи дорослі ще й заохочують неповнолітніх, повідомляючи їм, що за вчинення злочину їм не буде ніякого покарання, оскільки вони не досягли віку, з якого до них можна застосувати кримінальне покарання. Проте це не так, оскільки за діючим законодавством слідчий, встановивши в кримінальні справі, що суспільно небезпечне діяння вчинене особою у віці від одинадцяти років і до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, виносить мотивовану постанову про закриття справи та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. Після чого суд розглядає справу і з врахуванням обставин здійсненого діяння, характеристик неповнолітнього та його батьків вирішує який примусовий захід виховного характеру можливо застосувати.

Таким чином, ситуація зі злочинністю у дитячому середовищі вимагає удосконалення профілактичної роботи, пошуку ефективних форм взаємодії всіх заінтересованих організацій, діяльність яких спрямована на запобігання втягненню підлітків у протиправну діяльність, що і відбувається у нашій школі шляхом посилення заходів, спрямованих на профілактику злочинності серед неповнолітніх.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

  1. Криминология: Учеб. / Под ред. Н.Ф.Кузнецовой. — М., 1994. — 415 с.
  2. Васильківська І.П. Кримінологічні аспекти сімейного виховання / Держава І право: 36. наук, праць. — К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України та ін., 1999. — С. 265-275.
  3.  Кримінологічні проблеми профілактики правопорушень молоді – Просвіта. Київ. – 1986. — с. 153.
  4. Поволоцька С. До питання про дослідження злочинності неповнолітніх // Право України. — 2002. — № 11. — С. 120-124.
  5.  Фіцула М. Педагогічні проблеми профілактики правопорушень неповнолітніх // Право України. — 1995. — № 8. — С. 44—46.
  6. Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх: Закон України від 24 січня 1995 р. // ВВРУ. — 1995. — № 6. — с. 36.

автор публикации: Чеснокова Н.Є., заступник директора з НВР

підсумкова робота для курсів підвищення кваліфікації