У статті розглянуті проблеми сучасного трактування понять «творчості» вчителя та «креативності» вчителя, доведено тотожність цих понять. Визначено якісні та кількісні характеристики трудового потенціалу навчального закладу, які повинні забезпечуватися відповідними компетенціями вчителів. Обґрунтовані основні заходи з боку адміністрацій загальноосвітніх шкіл, які сприяють розвитку педагогічної творчості вчителів.

Ключові слова педагогічна творчість, педагогічна креативність, якість освіти, оцінка якості трудового потенціалу. 

 В статье рассмотрены проблемы современной трактовки понятий «творчество» учителя и «креативность» учителя, доказана тождественность этих понятий. Определены качественные и количественные характеристики трудового потенциала учебного заведения, которые должны обеспечиваться соответствующими компетенциями учителей. Обоснованы основные мероприятия со стороны администраций общеобразовательных школ, которые содействуют развитию педагогического творчества учителей.

Ключевые слова: педагогическое творчество, педагогическая креативность, качество образования, оценка качества трудового  потенциала.

  In article the  problems of modern interpretation of conception to « teacher’s creation work» is considered. And their identity are proved.   The qualitative and quantitative characteristics of educational establishment labour potential are determined. They are provided by the proper teachers’ competence. The basic measures of school’s administrations are grounded and help the development of teachers’ pedagogical creation.

Key words: pedagogical creativity, quality of education, quality assessment of the labour potential.

 Постановка проблеми Сучасні реалії стану національної економіки, доводять, що перспективи її розвитку визначаються станом трудового потенціалу суспільства. Відомо, що рівень і темпи соціально-економічного розвитку країни залежать від стану здоров’я, запасу знань, вмінь, інтелектуальних здібностей, освітньо-кваліфікаційних характеристик, трудової активності та професійної мобільності населення. Отже, провідним ресурсом і джерелом багатства країни є інтелектуальний та духовний розвиток нації, носієм якого є вчитель-творець, вчитель-креатор.

Однак світова економічна криза, що зачепила й Україну, наклала свій відбиток і на загальноосвітні заклади країни.

Як свідчить практика функціонування загальноосвітніх закладів, в умовах сьогодення спостерігається глибоке протиріччя між потребами підвищення якості освіти серед учнів і можливостями впровадження креативних технологій щодо забезпечення цього процесу. Це пов’язано насамперед з тим, що частина освітян (вчителів) охоплена байдужістю та інертністю в навчально-виховній діяльності. Вони не ставлять своїм професійним пріоритетом безперервну самоосвітню роботу, що сприятиме підвищенню майстерності, розвитку інтелекту, допоможе подолати застарілі педагогічні позиції та адаптуватись до нових умов роботи.

Аналіз останніх джерел і публікацій Теоретичні основи дослідження розвитку педагогічної творчості вчителів були закладені у наукових працях таких вчених як Л. Вовк, Н. Волкова, І. Зязюн, С. Карпенчук, А Кузьмінський, І Мілославський, В. Омеляненко, Г. Сагач, С. Сисоєва, Р. Шакуров та інші.

Широке коло питань, пов’язаних з визначенням складових елементів технології управління розвитком педагогічної творчості вчителів та показників оцінки якості трудового потенціалу вчителів визначило тематику даної статті.

Метою статті є визначення сучасних технологій управління розвитком педагогічної творчості вчителів.

Виклад основного матеріалу дослідження Поняття педагогічної творчості включає в себе творчу педагогічну діяльність вчителя і творчу навчальну діяльність учня в їхній взаємодії та взаємозв’язку. Педагогічна творчість – це особистісно орієнтована розвивальна взаємодія вчителя та учня, яка зумовлюється певними психолого-педагогічними умовами і забезпечує подальший творчий розвиток особистості і рівня творчої здібності вчителя.

Добре відомо, що навчити творчості може тільки творча особистість, наділена яскраво вираженими креативними рисами: розвинутою творчою уявою, фантазією та інтуїцією, схильністю до педагогічних інновацій, розвиненістю продуктивного мислення, здатністю до комбінування, свободи асоціацій. Творчий педагог створює у класі атмосферу, що передбачає схвалення, підтримку пошукової активності учнів, ініціативи, оригінальності та самостійності у вирішенні навчальних завдань, розробку і конструювання нових форм навчальної взаємодії, широкого застосування інтерактивних технологій навчання.

У свою чергу, згідно твердження відомого науковця [2], поняття педагогічної творчості невід’ємно пов’язано з поняттям креативність (від лат. creatio – створення) – новітній термін, яким окреслюються «творчі здібності індивіда, що характеризуються здатністю до створення принципово нових ідей і що входять у структуру обдарованості в якості незалежного фактору». Раніше у літературі використовувався термін «творчі здібності», однак пізніше він почав витіснятися мовним запозиченням з англійської мови — creativity, creative. У російській та українській мовах, на думку професора І. Милославського, терміном «креативний» позначається творчість, що «не тільки висуває ідеї, але й доводить їх до конкретного практичного результату»[1].

В англомовній літературі терміном «creativity» позначають усе те, що має безпосередню причетність до створення чогось нового; власне процес такого створення; продукт цього процесу; його суб’єкт; обставини, у яких творчий процес відбувається; чинники, які його обумовлюють тощо, тобто «креативність» трактується як поняття синонімічне «творчості».

У психологічному словнику креативність розуміється з точки зору творчої продуктивності як «.. здатність породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації» [3].

Отже, виходячи з вищевикладеного теоретичного обґрунтування сутності «творчості» і «креативності», можна зробити висновок, що управління розвитком педагогічної творчості вчителів необхідно розглядати через призму креативності підходів до викладання. Відтак, педагогічна креативність вчителя – це усвідомлена педагогічна діяльність, яка характеризується його активністю, самостійністю, творчим ставленням до своєї справи. Сьогодні креативність вчителя не зводиться лише до впровадження педагогічних інновацій, а розглядається як його активна участь у педагогічному експериментуванні, результатом якого є збагачення змісту, форм і методів навчання і виховання учнів. Отже, усе виразнішою стає тенденція поєднання вчителем функцій фахівця і вченого. У свій час В. Сухомлинський писав про необхідність виведення кожного вчителя на шлях дослідження, адже стає майстром педагогічної праці швидше за все той, хто відчуває в собі дослідника.

Важливо зауважити, що сьогодні в суспільстві освіта та якість педагогічних працівників своєї значущості не втратила. На схемі подана система показників оцінки якості трудового потенціалу вчителів середніх навчальних закладів, яка складається з якісних та кількісних характеристик.

Система показників оцінки якості трудового потенціалу вчителів
Система показників оцінки якості трудового потенціалу вчителів

З метою розробки шляхів й засобів подальшого розвитку педагогічної креативності вчителів, що обумовлене сучасними вимогами, які висуваються до  освітян,  необхідним є оцінка якості їх трудового потенціалу.

Саме якісні характеристики трудового потенціалу викладачів повинні бути пріоритетними для керівників загальноосвітніх шкіл, тому що саме вони дозволяють визначити причини низького рівня педагогічної творчості освітян. Важливо наголосити, що якісні характеристики трудового потенціалу вчителів загальноосвітніх шкіл залежать насамперед від їх компетенцій.

Так, термін «компетенція» визначає щось, що повинна вміти робити людина, щоб справитися зі своїми посадовими обов’язками .

З іншого боку, компетенції – це можливості, знання, навички персоналу, які потрібні для досягнення поставленої мети на майбутнє. Що стосується компетенцій вчителів, то вони є невід’ємною частиною якісних характеристик.  У свою чергу покращення компетенцій вчителів надає можливість реалізації стратегічних цілей як навчального закладу в цілому, так і кожного  вчителя окремо.   

Усе це ставить принципово нові вимоги перед адміністрацією загальноосвітніх шкіл щодо розвитку творчого потенціалу педагогічних колективів взагалі і кожного вчителя зокрема. Сучасна педагогічна наука виділяє два наукових підходи до керівництва творчими процесами в навчальному закладі:

  1.  створення сприятливих умов для розвитку педагогічної творчості;
  2.  самореалізація особистості вчителя.

Все це є складовою частиною діяльності адміністрації навчального закладу, його соціально-психологічною функцією управління.

Р. Шакуров зазначає, що соціально-психологічна функція управління спрямована на формування в педагогічному колективі таких соціально-психологічних станів і якостей, які необхідні для продуктивної праці.  
А продуктивність праці вчителів характеризується, як вже зауважувалось автором, їх креативністю або рівнем педагогічної творчості[4]. 

Слід зазначити, що ефективний розвиток педагогічної творчості і самореалізація вчителя можливі тоді, коли діяльність школи будується з урахуванням особистості вчителя, його ініціативи та здібностей, на його відповідальності за наслідки навчально-виховної роботи з учнями.

Відтак, основними функціями адміністрації навчальних закладів, які сприяють розвитку педагогічної творчості вчителів є такі:

  • забезпечення можливості реалізації вчителем своїх здібностей у найважливішій сфері його життєдіяльності – трудовій, а саме: у навчально-виховному процесі, у пізнавальній роботі з учнями, у системі підвищення кваліфікації з метою самоутвердження вчителя, розвитку в нього почуття самоповаги;
  • сприяння самовизначенню кожного вчителя в усіх сферах внутрішньошкільного життя через індивідуальний вибір;
  • детальне вивчення найбільш значущих для вчителів видів громадської діяльності і сприяння вияву особистості кожного вчителя у певному виді громадської діяльності для його самовизначення, самоутвердження й самореалізації через них;
  • створення творчої атмосфери, здорового морально-психологічного клімату в колективі;
  • утвердження в колективі демократичного стилю спілкування, свободи критики, творчих дискусій;
  • забезпечення вільного часу вчителя (реалізація у практичній діяльності ідей інтенсифікації праці, оптимізації навчально-виховного процесу, наукової організації праці) з метою створення умов для самореалізації особистості вчителя на дозвіллі, підвищення його загальної культури;
  • своєчасна позитивна оцінка діяльності вчителя для розвитку в нього почуття задоволення;
  •  уміння керівника помічати, розвивати й цінувати неповторну креативну індивідуальність кожного вчителя;
  • забезпечення соціального захисту вчителя в умовах ринкової економіки, матеріальних умов його життя й праці (диференційована заробітна плата, обладнані методичний і навчальний кабінет, кімната емоційного розвантаження, домашня бібліотека тощо);
  • забезпечення естетичних умов праці.

Узагальнюючи вищевикладене, для забезпечення розвитку педагогічної творчості вчителів необхідним є впровадження наступних шляхів розвитку творчої самореалізації вчителя: 

  • впровадження новітніх технологій, методів навчання та виховання учнів (інтегровані бінарні уроки, уроки-конкурси та інші);
  • наближення навчання до реального життя;
  • забезпечення самоосвіти (безперервність процесу саморозвитку та самовдосконалення вчителів. Це основна форма підвищення професійної педагогічної компетенції, яка складається з удосконалення знань та узагальнення педагогічного досвіду шляхом цілеспрямованої самоосвітньої роботи);
  • матеріальна забезпеченість, створення матеріально-технічної бази (створення у навчальному закладі методичного кабінету, бібліотеки науково-методичної літератури, доступність до періодичних фахових видань, доступ до всесвітньої мережі Інтернет);
  • оприлюднення індивідуальних напрацювань вчителів (публікація методичних знахідок, творчі звіти, майстер-класи).

Висновки Отже, сьогодні теоретичне розуміння поняття «творчості» вчителя потребує розширення та трактування його як «креативність» вчителя, що ґрунтується не тільки на тому, що вчитель пропонує, але й доведення ним цієї пропозиції до практичного результату. Це пов’язано з тим, що більшість молоді мають наміри отримати вищу освіту, тому потребують від середніх навчальних закладів постійних якісних перетворень для покращення рівня своєї освіти.

У зв’язку цим, особливої уваги потребують якісні характеристики трудового потенціалу вчителів середніх навчальних закладів та методи їх покращення. Все це вимагає від адміністрації загальноосвітніх шкіл удосконалення існуючих підходів до розвитку педагогічної творчості вчителів. 

Література

  1. Милославский И. Креативный или творческий? / И. Милославский. – М. : МГУ, 2005.
  2. Павлюк Р.О. Креативність як складова частина професійної підготовки / Р.О. Павлюк. – К. : Наукова думка, 2007. – 325с.
  3. Психологічний словник [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.book.od.ua
  4. Шакуров Р.Х. Творческий рост педагога. / Р.Х. Шакуров.– М, 1985. – 80 с.

Автор: Пашина О.І., учитель української мови та літератури, ХЗОШ № 122.